Як дізнатися свою IP-адресу на комп’ютері та телефоні

Ви сидите за комп’ютером, і раптом потрібно швидко перевірити, чи не хакерять вашу мережу, або налаштувати принтер, який вперто не бачить. Тут і постає питання, як дізнатися айпі адрес, бо без нього нікуди. IP-адреса — це унікальний ідентифікатор пристрою в мережі, ніби цифровий пропуск. Вона буває зовнішньою (публічною, яку бачить весь інтернет) і локальною (приватною, для спілкування всередині домашньої Wi-Fi). Знати свою — значить контролювати безпеку, налаштовувати гаджети чи просто уникати плутанини з провайдером.

Зовнішня IP: що бачить світ

Зовнішню адресу видає інтернет-провайдер і вона часто змінюється, якщо ви перезавантажите роутер. Вона розкриває приблизне місцезнаходження — наприклад, місто чи регіон, — тому не діліться нею з незнайомцями, бо це як адрес на конверті. Щоб її побачити, користувач просто відкриває браузер на будь-якому пристрої й заходить на сервіс типу 2ip.io чи whatismyipaddress.com. Сайт миттєво показує цифри, скажімо, 94.142.35.18. Якщо VPN увімкнено, з’явиться фальшива адреса — вимкніть його для того щоб дізнатись справжню. Цей трюк корисний, коли перевіряєте, чи блокує сайт ваш провайдер, або тестуєте геоблокування для стрімінгу.

Локальна IP на комп’ютері: крок за кроком

Локальна адреса — це внутрішній номер, як кімнатний у готелі, зазвичай починається з 192.168.x.x чи 10.x.x.x. Вона потрібна, щоб пристрій “спілкувався” з роутером чи іншими гаджетами. Користувач легко її знайде залежно від ОС.

На Windows процес простий і швидкий. Натискаєте комбінацію Win + R, вводите “cmd” і запускаєте командний рядок. Там пишете “ipconfig” — і ось, у списку з’являється IPv4-адреса активного з’єднання, наприклад, 192.168.1.101. Якщо кілька мереж, шукаєте ту, де є “Шлюз за замовчуванням” — це IP роутера. Цей метод допомагає, скажімо, коли налаштовуєте віддалений доступ до файлів.

Для Mac: йдете в “Системні налаштування” > “Мережа”, обираєте Wi-Fi чи Ethernet і дивитесь статус — там чітко стоїть IP, як 192.168.0.20. А на Linux? Користувач відкриває термінал (Ctrl + Alt + T) і вводить “ip addr show” або “ifconfig”. У рядку з “inet” з’явиться адреса, наприклад, для enp0s3. Якщо бачить 169.254.x.x, значить, мережа не підключилася — перевірте кабель чи Wi-Fi.

На телефоні: Android проти iOS

Телефони ховають IP глибше, але не сильно. Через мобільні дані локальної адреси немає — тільки зовнішня від оператора. А на Wi-Fi все просто.

На Android користувач заходить у “Налаштування” > “Мережа та інтернет” > “Wi-Fi”, торкається з’єднаних мереж і розгортає деталі — IP стоїть у полі “IP-адреса”, скажімо, 192.168.1.107. Корисно, коли синхронізуєте смарт-годинник чи принтер з телефоном.

iPhone ще інтуїтивніший: “Налаштування” > “Wi-Fi”, клік на мережу — і в “IPv4-адреса” видно 192.168.1.105. Приклад: якщо телевізор не бачить телефон, перевірте, чи IP в одному діапазоні. Обидві платформи дозволяють увімкнути приватну IP у налаштуваннях Wi-Fi, щоб адреса не “просочувалася” за межі мережі — це базовий захист від сніфінгу.

IP роутера та сусідів по мережі

Роутер — король локальної мережі, його IP (часто 192.168.1.1 чи 192.168.0.1) відкриває двері до налаштувань. Користувач знаходить його так само, як локальну IP, у “Шлюзі за замовчуванням”. Вводячи це в браузер, заходить в адмінку — логін/пароль зазвичай admin/admin, але перевірте на коробці. Там же видно список підключених пристроїв: телевізор LG з IP 192.168.1.103 чи пилосос Xiaomi на 192.168.1.110. Це рятує, коли хтось “причепився” до вашого Wi-Fi — блокуйте по MAC.

Але проблеми трапляються: IP не показується? Перезавантажте все. Змінюється динамічно? Налаштуйте статичну в роутері для стабільності, наприклад, зафіксуйте принтер на 192.168.1.50. Для безпеки міняйте пароль роутера на складний — це блокує 80% атак, за даними Cloudflare. Оновлюйте прошивку, бо старі версії — як відчинені двері. Знати IP — це інструмент для повсякденного контролю. Тепер ви готові розбиратися з будь-якою мережевою ситуацією, від налаштування ігрової консолі до перевірки на витік даних.